ЄРАЛАШ з такобас
Наш автобус мав відправлятися 22:30 з Варшави через Люблін, принаймні так було вказано в квитку і так казали оператори.
Спочатку нам перенесли час поїздки на 20:20, вже в дорозі вияснилося, що через Люблін ми не їдемо, натомість ми робимо великий круг через Радом і Кельце.
Всю цю дорогу ми зупинялися двічі на стоянках для дальнобійників, там небуло жодного магазину навіть елементарно для того, щоб купити води. Через 8 годин нашої «захоплюючої» поїздки в автобусі з жахливими та обдертими сидіннями ми нарешті були на кордоні там ми стояли ще 3 години, але це скоріше базова ситуація нині.
Як тільки нам вернули паспорти, водії з автобусу зникли ще на півтори години, зачинивши всіх в середині, без пояснення причини. Контактів водіїв немає, кол-центр на переадресації, вдалося написати в вайбер, де мені ввічливо натякнули, що це не їхні проблеми і контакти для зв’язку вони не надають.
Просто уявіть, на вулиці спека, кондиціонери ледве працюють і повний автобус з дітей та жінок, які навіть не в змозі сходити в туалт, при тому що з 14 годинної подорожі ми виходили двічі, автобус жахливо спізнюється, а у більшості ще є квитки на потяги зі Львова, які вже хіба що пішки доганяти.
Ура водій вернувся, розвів руками і сказав, що всі питання до керівництва «-Я тут ні прі чом», супер, а де ж номера керівництва, виявляється це ті самі що на вічній переадресації. Змогла достукатися в Вайбер, де мені потрібно було звонити до них, щоб хоч хтось відповів на мої питання, сказали, що передзвонять, але скоріше всього теж скажуть що вони не винні.
Отакий Єралаш, а не поїздка.