Поїздка в Чорногорію
Це був автобусний тур. З Києва виїжджали 20.08.22. Поверталися 29.08.22
Про те, що 40 годин в дорозі буде не легко, розумів до поїздки. Бо був вже певний досвід. Дякую вам за те, що в такий складний час ви намагаєтеся працювати і даєте можливість здійснити подорож. Отель "Монтенегро" в Чані виправдав очікування і свої 4*. Сніданки і вечері хоч і були одноманітні, але вибір був достатній, і все було смачно. В номері зручні ліжка, санвузол, душ, фен, ел.плита, ел.чайник. Не було посуду, але ми це знали і невеличка каструлька і разовий посуд проблему обідів вирішили. В Чані достатньо кафешок, маркетів, тощо. Пляж, море поряд. Все чудово. Особливо вразило ставлення до українців персоналу і відпочиваючих. Це здебільшого чорногорці, серби, поляки. Росіян не було, і це теж справляло позитивне враження. Про плюси можна писати багато. Але хочу звернути вашу увагу на недоліки. Технічний стан автобусів викликає питання. Сторонні звуки з моторного відсіку свідчили про передаварійний стан ременів і підшипників навісного обладнання. До речі, по дорозі додому в Белграді довелося шукати СТО і міняти підшипник. Автобуси старі. Не зручні. Не комфортні. Це 20-ти річні фінські ВанХул. Особливо місця лівого ряду за водієм. Там зменшена відстань між сидіннями, і коліна впираються в переднє сидіння. А спинки лягають на задніх пасажирів. Ці автобуси не пристосовані для поїздок по 40 годин в одну сторону. Тим паче, що майже всі пасажири, -це жінки і діти. До цих всіх негараздів додається ще рівень екіпажів. Якщо на маршруті Київ- Чорногорія був професійний екіпаж, то це позитивно впливало на інші недоліки. А на зворотному маршруті екіпаж своєю роботою лише додав негативу. В графіку руху передбачені санітарні зупинки через 4 години. І перший екіпаж їх планував і завчасно попереджав. І зупинки були в місцях, де були туалети, кава, іноді вай-фай. Перед кордонами, розуміючи, що можливі тривалі затримки, санітарну зупинку робили обов"язково. І жодного разу за всі 40 годин я не пригадую випадку, щоб хтось з пасажирів підходив до водіїв і просив: "дядьку, станьте". Зовсім інша ситуація з екіпажем, який їхав з Чорногорії в Київ 29.08.22. Виїхали по графіку. Через якийсь час автобус зупинився вночі на узбіччі. У вікно я побачив, що водії справляють нужду під автобус якраз під моїм вікном. Потім поїхали далі. Про санітарні зупинки ніхто не повідомляв. Зупинялися, коли хтось з пасажирів не міг вже терпіти і підходив до водіїв. Іноді вони казали, що тут зупинка заборонена, і ми їхали далі. Коли вже змушені були зупинятися, то це були місця, де був один туалет, в який ставали в чергу 55 чоловік. Біотуалети, біля яких зупинився автобус на трасі в Сербії були в такому стані, що не кожен наважився ним скористатися. На зауваження пасажирів, водій відповідав, що збільшення кількості санітарних зупинок призведе до збільшення часу в дорозі. Але ми втрачали час, коли ремонтували автобус в Белграді, коли водій заблудився в околицях міста в Румунії, заїхавши в тупик. Я думаю, що ви це зможете перевірити по GPS трекеру. Але найбільше обурювала зневага водія до своєї роботи і до людей, яких він перевозить, коли він від Львова протягом тривалого часу розмовляв по мобільному телефону і лузав насіння, керуючи автобусом. Зрештою, я змушений був звернутися до водія, який відпочивав, і попросити його підмінити свого колегу, щоб той міг наговоритися і налузатися насіння. На що цей водій здивовано мене запитав, хіба водій не справляється зі своєю роботою? У мене склалося враження, що цей екіпаж звик керувати фурами, де він відповідає лише за власну безпеку. А коли водій увімкнув радіо з російським шансоном, я змушений був звернутися до супроводжуючої Ольги і показати їй Закон України, щодо російської музики.
Я сподіваюся, що ви зробите висновки, і оберете кращого перевізника. Бажаю вам успіхів у вашій роботі. І дякую за позитивні враження від відпочинку, не зважаючи на ті недоліки, яких все таки можна позбутися.
