Не тільки вижити, а й розквітнути
Милий Джоін Ап! Скільки ми з вами тільки не літали та не їздили ! Тож, як старий мандрівник маю надію, що мій відгук стане у пригоді решті туристів та буде корисним вам.
Отже, їхали в Анталію. Ми вже не молоді і що таке довга мандрівка автобусом, приблизно уявляли, але наважилися. Бо живемо у Сумах, перерв у роботі з війни не робили, допомогали ЗСУ, волонтерам, надавали та надаємо послуги нашого бізнесу воїнам та тероборонівцям безкоштовно. Але людина не може взагалі не відпочивати. От і ми не змогли.
Готувалися ретельно і, розуміючи складність дороги, передплатили комфортні місця у перших рядах.
Окремо про екіпаж та голову "делегації" Олену. Лєна напрочуд професійна, тактовна і терпляча. Особливо до туристів. Але навіть вона не змогла втриматися від зауважень водіям, які наче не виконували роботу, а наче робили всім благодійну послугу. Без подробиць, але можливо договори з фірмою, водії якої їдять і курять в той час коли весь автобус чекає їх на місцях, які не розуміють як поводитися на платних дорогах і не взмозі маневрувати на дорогах, затримують і нервують пасажирів, яким і так нелегко.
Тим приємніше замовити добре слово про представника Джоін Ап Лєну. Те, як непомітно і розумно ця тендітна дівчина приводили до тями і налаштовувала на роботу водіїв, говорить про те, що ви таки професійно підбираєте персонал. Це приємно. Хоча, зрозуміло, Лєна працює з тим, що є. Будь то люди або правила.
Так ось, окремо по правилах. Хтось скаржиться на малу кількість та тривалість санітарних зупинок. Я навпаки - кажу, що їх забагато і вони задовго. Все просто. Більше 2 діб в автобусі - це забагато. Тому пасажири мають бути суворо попереджені про необхідність підтримання рідинного балансу. Треба наполегливо рекомендувати всім утримуватися від кави, чаю, газованих солодких напоїв і взагалі надмірного вживання води. Ніхто в автобусі від спраги не помре, але дорогу для всіх це скоротить суттєво. Методи впливу на неадекватних пасажирів теж мають бути продумані (звісно в межах права). Але залежність від розслаблених водіїв або нахабних супутників принижує. А подорож принижувати не має. Достатньо того, що завжди можуть виникнути форс-мажори.
В цілому хочу вам подякувати. Спасибі, що продумали маршрут, забезпечили його та надали українцям хоч такий спосіб дістатися до рятівного моря.
Будь як, але бажаю нам з вами не тільки вижити в ці нелегкі часи, а й розквітнути. Вірю, що ми з вами ще політаємо!
А на фоткє переправа паром. Мала колись мрію про... Дунай. Одже дякую за її здійснення)))