Якщо хочется без стресів вибирайте перевізника їх багато.
Добрий день, шановні! Мене звати Ольга Крупська, 11 березня в 15.00 у місті Варшава сіла в автобус від перевізника "Володимирецьтранссервіс" Розкажу вам про свою поїздку з Варшави до Києва від перевізника "ТОВ Володимирецьтранссервіс". Це і скарга і не скарга, кожний побачить своє. Дуже прикро що йде війна і ми українці не проходимо перевірку на людяність. Так в тилу українець, здоровий, молодий водій на ім'я Олександр не здав іспит на людяність і повагу до людей, коректного відношення до літньої жінки.
А було діло так. Я поверталася додому через Польщу з Індії, через Варшаву де ми молилися з індуськими святими за Мир в Україні та всьому Світі .Було дуже багато валіз, бо везла подарунки від індусів нам українцям. Мене зустріла подружка та допомогла з речами і я розраховувала на те що доїду до Києва і там мене зустрінуть діти. Але все вийшло інакше. Сіла у Варшаві в автобус на станції "Заходня" і мене не попередили що буде пересадка і де саме. Водії автобусу за номером 7020 були дуже чемні та добрі. Але поночі коли я заснула включили світло і наказали виходить, бо автобус далі не їде. Аби вони сказали що так буде, то я б зібрала речі і була готова. А так серед ночі стрес від раптового пробудження, а в мене після бомбардування Чернігова у перші дні війни, коли розбомбили в моєму районі дві школи, біля яких в мені дім, і я з моїм домом залишилась живою. Як я всім кажу мій дім підскочив та став на те ж місто, це чудо. Не всім так повезло. Я бачила смерть і сусідів також. І як казала моя мама, яка пережила 2гу Світову війну, війна закінчилась, а інваліди залишились. В Україні ще війна триває. В мене триває нервово психічний розлад. І таке пробудження поночі це стрес. Ще я поночі забула в автобусі зарядний пристрій від телефона, який дорого коштує (бо рідний) та без зв'язку на всю майбутню дорогу. Але це не все. Коли я звернулась до водія наступного автобуса Олександра допомогти віднести валізи до багажного відділення, він мені відмовив, відповів що не може. На питання "чому? Я думала скаже що після операції чи після поранення на фронті. У відповідь прозвучало що він водій, а не носій речей. На що я йому відповіла, що насамперед він чоловік. Дякую, мені допомогли водії з попереднього автобусу. По прибутті до Києва я запитала у його колеги водія-напарника Петра Олексійовича чи правий Олександр, на що почула зневажливе у захист "Так роблять польські перевізники", і він підтримує таке ставлення поляків та свого Олександра. Люди добрі, ми ж українці, чому у нас не вистачає розуму ставитись чемно один до одного. Війна прийшла до нас щоб нас змінити найкраще, кожного з нас. І якщо ми цього не зрозуміємо нас не буде як нації, ми програємо цю війну. Поки що не пізно, людоньки, отямтесь, думай
Олександре, думайте Петро Олексійович! Прошу керівництво "Володимирецьтранссервіс" порозмовляти з водіями, навести лад, з повагою відноситись до людей. Та задуматись над тим про що я написала, якщо є розуміння. А Олександра і таких як він мені не шкода, якщо він не зрозумів, Всесвіт все бачить. І тоді не треба питати, а за що це мені. Зараз дуже швидко приходить, якщо порушуєш закони Всесвіту. Людоньки за що гинуть кращі воїни на фронті і чому такий безлад у тилу. Кажуть про владу погану. А ви зверніть увагу, як ви ставитесь один до одного.А якщо так и вийшло наберіться хоробрості та признайтесь самі собі в першу чергу , що я не правий чи я не права. Все почи нається з нас самих. Думайте!
