Іноді заїжджаю вечеряти з чоловіком у ре…
Іноді заїжджаю вечеряти з чоловіком у ресторан Сім-Сім на Кільцевій, поряд з яким знаходиться один з магазинів АТЛ. Звикла не звертати уваги на недоліки українського ритейлу, але такого я давно не зустрічала і після декількох спроб поспілкуватися з персоналом цей магазин явний фаворит мого чорного списку. Перша спроба відбулася на початку місяця. Загорівся датчик зносу гальмівних колодок. Доки готували замовлення в ресторані пішла з чоловіком до магазину. З перших хвилин розмови з адміністратором сервісу нам стало зрозуміло "що він не в магазині", і навіть не на планеті Земля (ну хіба що в Амстердамі :) ). Не можу стверджувати під дією яких речовин він був в той момент, я не експерт і не нарколог але очі і мова нас дуже вразила. П'ять разів одні й ті самі питання... Загальмована реакція і рухи... Модель... рік... об'єм... Модель... рік... об'єм... Кажу "Я ж Вам техпаспорт на авто дала"... Стоїть тримає в руках і посміхається як дебіл. - "нет колодок". А замовити можна? " можна только на завтра после обеда". Як то кажуть "дорога ложка до обіду". Не думала що колодки на Тойоту Прадо такий дефіцит. Поряд ще один автосервіс, зайшли підібрали за дві хвилини, поміняли за п'ятнадцять.Епізод вичерпано. На цьому тижні вирішила замінити склоочисники. Цього разу пішли спочатку в сусідній магазин. Там сказали що закінчилися і запропонували заїхати завтра або зайти до сусідів в АТЛ. Зайшли і знову були вражені. Старий знайомий - адміністратор сервісу пяний, з перегаром і повним ротом мятних жувальних гумок ( доречі шалена суміш інгрідіентів, після декількох хвилин спілкування очі лізли на лоба ) щось перекладав на полицях магазину. На питання чи є склоочисники пішов до пк. Знову тривалий допит... знову результатів нуль. Чоловік попросив касира позвати директора магазина. З підсобного приміщення вийшов солідний чоловік років тридцять пять сорок в окулярах. Очі рогом, теж пяний. Далі - більше. "Щас померяем" взяв рулетку і пішов з моїм чоловіком на стоянку ресторану міряти довжину склоочисників. Я тим часом пішла по магазину роздивлятися товар, бо біля касси і адміністратора стояв шалений сморід ментолу і алкоголя. Врешті зусиллями трьох директора, адміністратора і чоловіка підібрали склоочисники потрібного розміру і кріплення. Чоловік залишилив залог і пішов приміряти. Може вони випустили мене з поля зору, може алкоголь затьмарив їм розум, не знаю... Спочатку жваво обговорювали мої сідниці, груди, губи... потім те як я "НАСОСАЛА НА ПРАДО", скільки часу на це потрібно... і декілька сценаріїв того що можна зі мною робити і в яких карколомних позах. Стан у мене був шоковий ще пів години. Відчуття що на голову вилили відро крижаної води. Повернувся чоловік, забрав решту і ми пішли... і бажання повертатися немає. Чоловіку нічого не розповіла. Стало страшно через те що він може з ними зробити. Який може бути відгук після цього? Адміністратор і директор некомпетентні хами та збоченці, поваги до клієнтів нуль, обох до нарколога, бо адекватна людина вживати горілку на роботі не буде. Директор взагалі не там працює. Йому треба писати сценарії фільмів для дорослих... далеко піде з його уявою. Працюю девять років в міжнародній компаніі головним бугалтером і заробила не на один Прадо. Побажання керівництву - слідкуйте за своіми підлеглим, краще підбирайте персонал і придбайте їм бейджи. Всього найкращого...